Що казати? Навіщо слова?
Ні, вони неспроможні на чудо.
Якщо ти не бажаєш відчути,
Що любов ще нестерпно жива.
Як захочеш - тут воля твоя.
(Воля жінки - закон. Українки -
наче Божий). Нехай тобі вчинки
Все розкажуть про неї, не я...
Якщо все вже пішло шкереберть.
Вороття в кращі миті немає…
Що поробиш – цей вирок приймаю.
Тягарем бути - гірше, ніж смерть.
Не скавчатиму я під дверми.
Не почну у WhatsApp набридати...
Щоб згадала всі пам'ятні дати,
Як із буднів творили їх ми.
То нехай все для тебе мине.
Я із серця пориви ті вирву.
І нехай тоді, начебто в прірву,
Ностальжі поглинає мене.
Хай історія йде в давнину.
Я співати Confessa не стану.
І тобі не скажу наостанок -
Радше так... ну хіба натякну:
Пані, фрау, синьйоро, мадам!
Якщо раптом вночі ти, самотня,
Знов поринеш, неначе в безодню,
У минуле -
Чекатиму там.